Якщо буде прийнято закон про Комісію, країна, інвестори і профучасники ринку відчують якісні зміни незалежно від того, коли закінчиться війна – голова НКЦПФР

Інтерв’ю голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України Руслана Магомедова та членів Комісії Юрія Бойка, Максима Лібанова та Ярослава Шляхова агентству “Інтерфакс-Україна”

Автор: Дмитро Кошовий

— Меморандум України з Міжнародним валютним фондом (МВФ) містить статтю щодо приведення правил ринку цінних паперів у відповідність до міжнародних стандартів. “Задавнена вже нестача повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) щодо міжнародних стандартів добре відома”, – пише МВФ. І додає, що після отримання технічної допомоги від кількох міжнародних фінансових організацій, влада зобов’язалася внести зміни до закону про НКЦПФР до кінця травня 2023 року (законопроєкт №5865), що має суттєво посилити повноваження Комісії, її незалежність та інституційну спроможність, а також її мандат щодо транскордонного та внутрішнього співробітництва.

Ви можете пояснити, в чому сенс такої уваги до НКЦПФР у розпал війни?

Руслан Магомедов: – Законопроєкт, про який йде мова, покликаний зробити комісію гнучкою і по-справжньому сучасною. Це як на старому автомобілі важко зробити нову службу таксі. Тож законопроєкт покликаний оновити наш автопарк, якщо брати таку аналогію.

Історію НКЦПФР можна поділити на два етапи. Перший – становлення фондового ринку, приватизація, створення промислових груп, які зараз у багатьох випадках існують у вигляді акціонерних товариств.

Другий – це запуск нового ринку капіталу. І хоча зараз у нас війна, війна за незалежність, я вважаю, що це якраз той момент, коли ми маємо все зробити по-новому, зробити наш фондовий ринок. І не тільки фондовий, бо Комісія регулює ще організований товарний ринок і віртуальні активи. Задача зробити так, щоб в нашій країні всі ці ринки запрацювали так, як вони мають працювати, як вони працюють у багатьох розвинених країнах.

Простий приклад – випуск цінних паперів. Як голова регулятора я вимушений визнати, що сьогодні це малоперспективна справа, якщо порівнювати кількість зусиль, які треба витратити, та результати, які гіпотетично можна отримати. Дуже багато вимог, які ми пред’являємо для тих, хто хоче або зробити випуск, або стати учасником ринку цінних паперів. Я цьому дивувався і коли був з іншого боку – в бізнесі, і коли зараз вже два роки на посаді голови НКЦПФР. З одного боку, дуже багато вимог, а з іншого, багато лазівок, якими можна їх обійти. Тобто в такому вигляді це не має жодного сенсу.

Щоб зробити це по-людськи, ми маємо почати з себе, відрегулювати все всередині, щоб потім відрегулювати все ззовні.

— На фінансовому ринку України є два державні регулятори – НКЦПФР та Національний банк. Але про Нацбанк всі добре знають: потужна та поважна інституція, тоді як Комісія багато років залишається у тіні. В чому проблема – відсутність фінансової незалежності, не вистачає повноважень?

— Люди знають те, чим вони користуються, а як не користуватися грошима в сучасному світі? Є інший приклад показовий. Наприклад, є така комісія НКРЕКП – регулювання енергетики та комунальних послуг, яка з’явилася значно пізніше за НКЦПФР та Нацбанк. Але про неї чують та знають. Чому? – Тому що вона регулює енергоринок, тому що всі ми споживаємо енергію в тому чи іншому вигляді, будь то приватними особами чи як підприємства.

Мені здається, що якщо ми підемо навіть по економічних вузах і питатимемо там, чим займається Комісія з цінних паперів в Україні, то навряд чи почуємо багато правильних відповідей. І це логічно, бо ми мало робимо такого, що є корисним для людей, які живуть в нашій країні.

Чому так сталося? Тому що, як я вже казав, комісія слугувала регулятором процесів, які відбувалися після приватизації, фактично первинного накопичення капіталу. Якщо хтось щось не докупив на аукціонах Фонду держмайна, то скуповував через брокерські компанії, інші перепродували один одному, а потім все одно кінцевим бенефіціарам. Але ніхто не користувався фондовим ринком для того, щоб залучити партнерів до своєї ідеї. Бо що таке акціонерне товариство та акціонерний капітал? Це коли в тебе бізнес-ідея, яка потребує не трьох-п’ятьох партнерів, а сотні та тисячі. В нас це ніколи не працювало, але я хочу, щоб ми під час нашої каденції змінили це докорінно.

Ярослав Шляхов: Фінансовий ринок у світі складається з двох основних частин: банки, де регулятором є Національний банк, і ринок капіталу. Банк – достатньо архаїчна структура, яка для залучення капіталу, який в нього можна залучити, вимагає виконання певних умов, наприклад гарантій, застави, тобто обмежує вас у можливості залучення ресурсів.

Ринок капіталів дозволяє під розвиток бізнесу залучити більшу кількість грошей без застави, а під прозорі умови. І тому він наразі більше поширений в світі. Якщо інвестор вірить в розвиток цього бізнесу, він дає йому по факту бланковий кредит через різноманітні інструменти, що дозволяє бізнесу досить швидко розвиватися. Це основа ринку капіталів, як альтернативи до банківського ринку. І така альтернатива має бути і в Україні.

Щодо того, що Національний банк є інституційно спроможним органом на відміну від НКЦПФР, яка регулює не менший обсяг активів. Інституційна спроможність складається з багатьох речей, в тому числі з можливості фінансування діяльності, залучення персоналу з експертизою та можливості приймати нормативні акти, на які не впливатимуть органи, які не мають експертизи. Саме ці три фактори не давали розвитку Комісії.

Якщо підсумувати, то маємо ситуацію, що який регулятор, такий і ринок або якщо немає регулятора, то немає й ринку, який цей регулятор мав би відрегулювати. Для цього потрібні люди, які розуміють, які умови потрібні створити. Ці люди потребують коштів та можливості втілювати результати своєї праці, тобто приймати ті акти, які будуть встановлювати принципи і допоможуть контролювати їх виконання. Тобто регулятор має бути спроможним, і будь-яка реформа має починатись внутрішньо з самого регулятора. Поки регулятор не зміниться, не зміниться і все навколо нього. Бо риба, вона з голови…

Руслан Магомедов (сміється): Так, з голови. І з можливості залучення кваліфікованого персоналу, що коштує певної кількості грошей, бо інакше спеціаліст не піде на цю роботу. А крім грошей йому треба дати можливість втілити плоди своєї праці в нормативну базу. Для цього в законопроєкті було закладено певну кількість контролюючих механізмів, в тому числі з боку ринку та експертного середовища. Щоб документи проходили через сито, яке має експертизу, на відміну від тієї конструкції, яка є наразі. Бо зараз наш нормативний акт аналізує, умовно, один і той самий підрозділ в Міністерстві юстиції, який аналізує нормативну базу і Мінагрополітики, і Міненерго, і ще когось.

На жаль, в законопроєкті не має цього дуже важливого, ключового моменту – відміни процедури узгодження наших нормативно правових актів з іншими держорганами і Міністерством юстиції. І це проблема, на якій хочеться наголосити. Бо якщо ми хочемо створити орган, який працює по-новому, який дійсно гнучкий та швидко реагує (а тільки так зараз треба працювати на ринку), то це треба зробити. Яскравий взірець того – Нацбанк, бо інакше, швидше за все, твій ринок тебе буде обігрувати.

В законопроєкті є якась спрощена процедура реєстрації наших нормативних актів, але сам факт її наявності каже про те, що, скоріше за все, швидко реагувати нам буде дуже важко. Бо і фондовий ринок дуже прискорився, а ринок віртуальних активів та навіть товарний ринок – вони всі дуже швидкі.

Насправді, мені здається, в період війни, коли цю вимогу узгодження з нас зняли, ми гарно відпрацювали та показали, що можемо приймати рішення швидко, ефективно і ніхто від того не страждає. Навпаки, ми врятували, я вважаю, держборг України і взагалі нашу країну від знецінення: не було ніяких ставок по 100% і більше по ОВДП і іншим борговим паперам. Ми захистили від крадіжок активи.

— До речі, а цей новий закон у разі прийняття набирає чинності вже у мирний час? Бо зараз, якщо я правильно розумію, ваша діяльність регулюється багато в чому спеціальним законом, який був прийнятий у квітні минулого року. В документах з МВФ йде мова про повну імплементацію нового закону до кінця 2025 року.

— Так, цей закон для мирного часу. Точніше закон набирає чинності в період військового часу, але в ньому є відкладені норми, які пов’язані, в тому числі, з військовим часом. Є частина, яка пов’язана з іншими ковенантами. До прикладу, це вступ до Європейського Союзу, з яким пов’язані, в тому числі, санкції або платежі нагляду. Допоки ми не в ЄС, то його норми не актуальні для нашого ринку, але є норми, які мають бути передумовами вступу.

Окрім того є бажання приєднатися до IOSCO – міжнародної організації національних регуляторів, що додасть достатньо велику кількість можливостей, в тому числі в обміні інформацією і в приєднанні нас до цивілізованого світу, де нас сприйматимуть як суб’єкта, а не як об’єкт. Тому в законопроєкті є певний перелік норм, які є обов’язковими для національних регуляторів-членів IOSCO.

— Так, по IOSCO в матеріалах з МВФ є окремий термін – до кінця 2024 року.

Щодо фінансування. Перша редакція законопроєкту була прийнята ще до війни. І її ринок критикував за платежі нагляду, бо вважав їх на цьому етапі недоречними. Зараз війна і зрозуміло, що з грошима у учасників ще важче. Як ви намагаєтесь цю проблему вирішити?

Ярослав Шляхов: Платежі нагляду як інструмент будуть введені, але вони не матимуть вирішального впливу на фінансування Комісії, оскільки ми розуміємо, що допоки немає розвиненого ринку забезпечувати за рахунок цього джерела діяльність регулятора – це утопія. Але як поняття воно вже входить (в законопроєкт) з достатнім низьким рівнем, який потім потребуватиме змін до закону в залежності від того, яким чином розвиватиметься ринок. Ми маємо якось еволюційно прийти до того, яка саме модель зборів з ринку має працювати.

Зараз ми з точки зору фінансів іншого, ніж бюджетне фінансування, не можемо закласти на період, допоки йде реорганізація комісії і поки ми не вибудували умови, за яких ринок почне розвиватися і ми зможемо вийти на самофінансування. Ми маємо відповісти на питання, що спершу – стільці або гроші. Ринок каже, що готовий платити гроші у випадку, якщо буде бізнес і якщо Комісія даватиме результат з точки зору ефективної регуляції. Завжди, коли йде реформа, іде фінансування цієї реформи з боку держави або інституції, яка цю реформу проводить. Це нормальна практика, бо результат реформи він завжди є після того, як ця реформа проведена.

У законі, до речі, закладено фінансування на тому ж рівні, що сьогодні, просто є можливість більш ефективного його використання всередині Комісії за рахунок змін у структурі, підходів до персоналу і так далі. Єдине що, ми відкриваємо додаткову можливість, яка дозволить нам покращити умови роботи та розвитку – це спецфонд, у який йдуть платежі нагляду, збір з адміністративних послуг, які ми надаємо, та цільові гранти. До прикладу, на оновлення програмно-технічного забезпечення, персональних комп’ютерів або вікон, бо в мене половина персоналу хворіє через відсутність опалення в будівлі всю зиму. Мова про міжнародні гранти від донорів, які готові нам допомогти в цій частині, але мають розуміти, що цей закладений механізм використання грошей через спецфонд буде ефективним.

— Порівняно із першим читанням розміри платежів нагляду змінилися?

Ярослав Шляхов: Ми не змінювали систему, вона так і залишилася.

— А дата введення?

Ярослав Шляхов: Через рік після внесення змін до Бюджетного кодексу. Питання в тому, що ми прив’язані у появі спецфонду до внесення змін до Бюджетного кодексу.

— Як ви оцінюєте ринок на другий рік війни? Чи з’являються якісь паростки, які додатково стимулюють пришвидшити трансформацію Комісії? Ось днями внесений законопроект про накопичувальну пенсійну реформу. Ми бачимо, що ставки на ОВДП почали знижуватися і з’явилися перші корпоративні емітенти, як от “Нова пошта”.

Руслан Магомедов: Багато представників держави – від президента до Міністерства економіки – спілкуються з міжнародними фінансовими інститутами, з приватними банками та управляючими, як JP Morgan або BlackRock. Тож є розуміння, що без власного розвиненого ринку фінансових інструментів швидке відновлення буде неможливе. І товарний ринок, і похідні інструменти на ньому, і віртуальні активи – все це також буде потрібне міжнародним інвесторам, коли ми почнемо жити по-новому після перемоги. Неможливо це все змінити і перетворити за одну ніч, треба підготуватися до того, як буде перемога, і вже зараз потрібно працювати і багато чого зробити. Бо поки війна, будемо відверті, особливо нема куди інвестувати, навпаки українські бізнеси відкривають свої представництва за кордоном, та сама “Нова Пошта” або “Розетка”.

До того нам треба прийняти закон та реалізувати його норми, щоб ми могли випуск цінних паперів робити за місяць і не подавати тут 200 непотрібних папірців, а все це зробити в електронному вигляді. Щоб ми як держорган стали повністю цифровими у спілкуванні як з тими, хто в нас в нагляді, так і з інвесторами. Без цього закону ми з цим нічого зробити не можемо, бо багато чого треба робити на папері.

Тож моя мрія, зробити НКЦПФР органом, до якого всі хочуть потрапити попрацювати, тому що це колосальні знання, добре оплачувана робота і можливість реалізувати себе. Наприклад, у сфері віртуальних активів, які вже стали великою частиною життя. Сьогодні вже зрозуміло, що регулювання щодо них у світі відбудеться в будь-якому випадку, тож наше завдання зробити його таким, щоб залишити максимум можливостей, але мінімізувати ймовірну шкоду.

Наше завдання дати нові можливості подібні до тих, які є у розвинених країнах. Ті ж похідні інструменти, хеджування. Бо в світі є ф’ючерси на погоду, а в нас навіть на валюту вони не працюють.

Якщо в нас все це з’явиться, то ми станемо тим органом, до якого будуть приходити і казати: хлопці, а давайте ось ми ще щось там цікаве й корисне зробимо, щоб і ми заробили, і клієнти, і держава. Ось кінцева мета всіх цих наших перетворень в Комісії.

— Щось з цього може з’явитися до кінця війни?

Руслан Магомедов: Не певен. Ми хотіли зробити так, щоб наші українські ОВДП могли купувати в усьому світі, відкриваючи рахунки в Україні, витратили на це багато зусиль. Та все це виявилося марним, тому що нам сказали, що все це не можливо реалізувати в рамках вимог закону про запобігання та протидію легалізації та інших регуляцій фінансового моніторингу. Хто буде купувати, якщо тобі треба особисто з папірцем з’явитись десь на іншому боці земної кулі у країні, де йде війна та обґрунтувати свій рівень ризику та доходів? Чому сьогодні можна дистанційно відкрити рахунок у банку, але реально неможливо відкрити рахунок у цінних паперах та підписати брокерський договір? Це неможливо не лише для простих громадян, але й поважних інституцій. Я навіть жартую, що якщо той самий BlackRock захоче тут відкрити своє відділення, то їх першим керівникам доведеться їхати до нас, вступати до СРО (саморегулівної організації) та доводити, що вони це вони. Ми як регулятор хочемо зробити все, щоб це прибрати, але нам не дають.

Я вважаю, що коли буде прийнятий закон, країна, інвестори і професійні учасники ринку відчують якісні зміни незалежно від того, коли закінчиться війна. Я не хочу прив’язуватися до війни.

— Пенсійна реформа. Раніше однією з причин, чому вона не на часі, як раз називали слабкість НКЦПФР як регулятора. Наскільки, у випадку прийняття вашого закону, Комісія буде спроможна виконати свою роль у впровадженні цього другого, накопичувального рівня пенсійної системи.

Юрій Бойко: Дійсно, і в пенсійній реформі, і в рекомендаціях наших партнерів чітко зазначається необхідність мати інституційну спроможність Комісії з цінних паперів. Ми всі прекрасно розуміємо, що коли будуватиметься нова пенсійна система другого рівня і мільярдні гроші підуть на ринок, НКЦПФР вже має бути іншою. В новому законопроєкті №5865 змінюється сам принцип нагляду: ми вже будемо намагатися не допускати правопорушення, які можуть бути, а не як зараз намагатися наздоганяти, коли побачили їх вже у звітності.

До речі, голова профільного комітету Галина Третьякова, яка є також співавтором пенсійного законопроєкту, ще два-три роки тому казала, що вони мають йти в пакеті.

Максим Лібанов: За самими консервативними оцінками, в перший рік роботи системи в рамках другого рівня буде закумульовано більше 20 млрд грн. Навіть якщо розбити це на 12 місяців і врахувати, що безпосередньо на ринок потрапить 20-30%, то враховуючи сьогоднішні невеликі масштаби ринку ймовірність різного роду спекуляцій та зловживань у маніпулюванні буде дуже високою. Оскільки мова у другому рівні пенсійної реформи йде про додаткове пенсійне забезпечення, то такі шахрайські дії мають бути унеможливленими. Отже регулятор повинен мати можливість ефективно протидіяти таким зловживанням: їх виявляти, фіксувати і застосовувати санкції, які будуть пропорційними та адекватними.

— Цей закон такі повноваження вам дає?

Максим Лібанов: Так, він покликаний усунути оці прогалини, які зараз є, дати можливість нам провести відповідні як внутрішні трансформації, так і інституційні для використання оцього оновленого інструментарію. Наприклад, повноваження щодо протидії маніпулюванню. Зараз вони неефективні у силу різних об’єктивних і суб’єктивних причин, законопроєкт №5865 цю ситуацію змінить.

— Останні два запитання, трохи провокаційні, але я чув їх на ринку та їх можуть задати депутати під час слухання законопроєкту. Тож краще відповісти вже зараз.

Перше. На ринку час від часу кажуть, що навіщо нам взагалі ця Комісія? От Держфінпослуг передали Нацбанку, і він там якось сам справляється, бо це ж потужна інституція. Тож давайте ми все це об’єднаємо в єдиний регулятор. Що ви на таке кажете? Для чого потрібен саме окремий орган та окремий закон? Або може справді найкраще віддати все НБУ?.

Руслан Магомедов: По-перше,питати можна не тільки в донора, але в рецепієнта. Навіщо йому потрібна п’ята нога чи третя рука.

Але якщо реально казати, то відповідь вже давно відома і її підтримують міжнародні інституції. Те, що відбулося з Держфінпослуг, ще не завершилось. Тобто не можна відкусити якісь нові шматки пирога, не пережувавши та не перетравивши попередні. Це, до речі, визнає і Національний банк. Тому робити зараз мегарегулятора не на часі. І коли там пройде деякий час, то буде зрозуміло: можливо, ми не відкидаємо, і буде ефективний мегарегулятор, але ми певні, що зараз є можливість створити нормального регулятора, який є у розвинених країнах. Який буде опікуватися всіма тими ринками та дасть їм змогу стати відчутною складовою економіки країни. Ще раз наголошую, що ж не лише за фондовий ринок відповідаємо, але й за товарні ринки та віртуальні активи. Особисто я не уявляю, як Національний банк буде опікуватися товарними ринками і навіть не можу згадати, що десь в якійсь країні таке було.

Тобто, можливо, це питання було актуально там три роки тому, але зараз, особливо під час війни, точно ні. Ми маємо зробити нашу справу, і вона має дати свої плоди. Певен, що їх відчують, як тільки ми отримаємо повноваження і реформуємо Комісію. Як голова комісії, як людина, яка на цьому ринку вже набагато більше, ніж 10 років, я хочу, щоб Комісія була дуже бажаним роботодавцем, який відкриває перед тобою двері не лише фінансові, а і розумові. І що приватна компанія, банк або якось міжнародна фінансова установа залюбки буде брати тих, хто колись мав досвід роботи в НКЦПФР.

— Тоді друге запитання. Наскільки цей закон збільшить інституційну незалежність Комісії, щоб вона могла голосно та ефективно захищати інвесторів на ринку, особливо міноритарних? Багато претензій до ваших попередників було, що вони не дуже захищали міноритарїів. Але не будемо казати про колишніх, а можемо казати й про нинішніх. Ось історія з “Мотор Січ” та “Укрнафтою”, бо досі мінорітарії – не ті, що китайці, Богуслаєв або група “Приват”, а справжні – не розуміють своїх прав, гарантій повернення їхньої власності та як їх інтереси будуть захищені після війни. Чи зможе Комісія стати адвокатом інвесторів у владі, бо без довіри інвесторів до регулятора, мені здається, теж навряд чи ринок побудуєш.

Руслан Магомедов: Я погоджуюсь, що якщо немає відчуття, що регулятор є захисником інтересів інвесторів, то там “кіна не буде”. Але, повірте, мало хто так згадував про захист міноритарних інвесторів в усіх кабінетах і особисто в кабінеті президента, як це робив я. І завжди казав, що ми можемо багато чого робити, але маємо не забувати про мінорітаріїв. І, до речі, президент завжди це чув.

На період військового стану не можна все робити публічно, але будьте певні, що Комісія завжди стоїть на захисті інтересів міноритаріїв, тому що ми розуміємо, що вони – це рушійна сила.

Інколи є ще інша проблема, що нас просто забувають. Яскравий приклад, це історія про санкції на “Фрідом Фінанс Україна”, про які ми дізналися з новин, і це була величезна проблема, яку ми ще досі не виправили. Але наразі я вже є членом Міжвідомчої робочої групи по санкціях, і держава зрозуміла, яку роль відіграє Комісія. І це, я вважаю, великий здобуток. Тож потрохи ми ситуацію змінюємо: якщо на початку нашої каденції багато речей робили в державі і нас навіть не згадували, то зараз ми це змінили. Можливо, це не помітно в пресі, бо багато питань стосуються безпеки держави, але це так.

Якщо ми станемо більш спроможними, нам буде легше відстоювати інтереси інвесторів та інших учасників ринку. Бо коли ми будемо робити якісь речі, вони будуть відчутні для держави в економічному сенсі.

— А ОВДП та гроші клієнтів “Фрідома” вдалося розблокувати?

— На жаль, це питання лежить за межами нашої компетенції. Але важливо, що така історія з умовним новим “фрідомом” вже не повториться.

Щодо “Укрнафти”, “Мотор Січ” та ще трьох підприємств, то це не треба порівнювати із націоналізацію ПриватБанку, тому що їх ніхто не націоналізовував. Їх взяли у користування на час війни. І велике питання, як ставилися до міноритаріїв ці компанії до цього, наприклад, та сама “Укрнафта”, яка роками селективно сплачувала дивіденди. І Комісія, не маючи інституційної спроможності, нічого не могла з цим вдіяти.

Ми це змінимо. Ми наведемо лад і з професійними учасниками, щоб ліцензія Комісії означала, що хоча б гроші у них є. Ті, хто дійсно хочуть цим займатися, вони продовжать займатися, а за кількістю ми гнатися не будемо. Як колись мобільні оператори зрозуміли, що важлива не кількість розданих сім-карт, а кількість тих, якими справді користуються. Так має бути і тут, тому що адміністрування – це теж гроші, і це гроші платників податків.

Джерело: “Інтерфакс-Україна”